Шевченко   
     
 * * *   
 Як маю я журитися,   
 Докучати людям,   
 Піду собі світ за очі —   
 Що буде, те й буде.   
 Найду долю — одружуся,   
 Не найду — втоплюся,   
 Та не продамся нікому,   
 В найми не наймуся.   
 Пішов же я світ за очі,   
 Доля заховалась;   
 А воленьку люди добрі   
 І не торгували,   
 А без торгу закинули   
 В далеку неволю...   
 Щоб не росло таке зілля   
 На нашому полю.   
     
 [Кос-Арал 1849]