ХАРИЗМА ІСУСА ХРИСТА, ВІК ХХІ-ИЙ

Науковий оглядач Веле Штилвелд

Бразильський суддя спробував подати в суд на Ісуса Христа за те, що він порушив закон країни про вибори президента. Відповідно до закону, кандидат може починати рекламну кампанію за три місяці до виборів, що відбудуться в жовтні 2002 року.

Коли суддя з міста Ріо-Бланка побачив рекламний плакат "Ісус Христос – кращий шлях уперед!" – він вирішив, що Христос – це прізвище кандидата в президенти, і зажадав порушити кримінальну справу.

Але суд чомусь не прийняв цю справу до розгляду...

"Христос повинен був умерти, тому що прем'єр-міністр, чи пак Понтій Пілат, його не любив. А не любив він його тому, що Ісуса любили всі, а прем'єр-міністра — ні".

У порівнянні з іншими відповідями британських школярів, ця відповідь семирічної дівчинки на питання про причини страти Христа виявилася ледве не самою грамотною.

Серед інших варіантів:

- "тому що його зрадив римський легіонер";

- "тому що єгиптяни взагалі убивали дітей";

- "Ісус вірив в одного бога, а інші вважали, що їх кілька";

- "тому що Христос діяв усім на нерви".

Один хлопчик "догадався", що причиною усьому є національність Христа. Правда, він не виключив, що поплутав біблійну історію з документальними фільмами про Другу світову війну.

40% неповнолітніх британців поняття не мають, що в Жагучу п'ятницю Ісуса розіпнули, зате практично ніхто зі школярів не сумнівається, що саме в ті часи остаточно закріпилася традиція уплітати шоколадні крашанки…

А тим часом усе заплутаніше стає расовий родовід Ісуса.

Гватемальські реставратори прийняли рішення "освітлити" статую розп'ятого Ісуса – головну діючу особу релігійної церемонії в місті Антигуа, стародавній столиці іспанської колонії.

Це дійство проводиться тут під час святкування Великодня із середини XVII-го століття. Тоді статуя була покрита коричневою фарбою, щоб місцевим жителям, темношкірим індіанцям майя, було легше прийняти Рятівника.

Як повідомив Серхіо Рейнес, глава католицької громади Антигуа, що і організує барвисті ходи із зображенням пристрастей Христових, гватемальський інститут антропології схвалив, нарешті, проведення цієї процедури над стародавньою статуєю.

Справа в тім, що, як показали аналізи, через багатовіковий пил і яскраве сонце Ісус став набагато темніше, ніж був задуманий. Правда, не уточнюється, чи буде статуя "прояснена" до свого первісного кольору — шкіри місцевих індіанців до того, котрий більш відповідає історичній дійсності і більш звичний білим християнам.

Про зацікавлення передпасхальною знахідкою повідомила англійська газета "Дейлі телеграф": останки двохтисячорічної давнини, виявлені під Єрусалимом, могли належати свідку страти Христа.

Знайдені випадково мощі були загорнені в плащаницю, що нагадує знамениту Туринську. Що цікаво, тканина відноситься до тієї ж епохи.

Місце, де знайшли залишки, згадується в Новому завіті в зв'язку з Іудою: саме тут він повісився, не винісши власного гріха.

Тут же, за переказами, розташовувався палац римського намісника Понтія Пілата. Це був район, як зараз сказали б, елітної забудови, з видом на гору Сіон. У цьому місці селилися ізраїльська і римська аристократія.

Дослідники вважають, що останки належать особі блакитної крові. Такій людині, повідомляють вчені в інтерв'ю "Дейлі телеграф", належало бути в курсі подій, наприклад, знати про страту нового Месії. Більш того, він цілком міг бачити Розп'яття.

Чи не міг...

Російські дослідники на чолі з академіком Російської академії наук, доктором фізмат. наук Анатолієм Фоменком і кандидатом фізмат. наук Глібом Носовським, на підставі новітніх розробок в галузі емпіріко-статистичного аналізу прийшли до висновку, що до Х-го сторіччя не було ні Древнього Єгипту, ні Іудеї, ні, тим більше Греції чи Рима. Шумеру теж ніколи не було. Усі ці держави – не більш ніж різні описи однієї величезної імперії за назвою... Візантія.

Великі сумніви долають російських вчених і з приводу того, де саме відбувалися біблійні події. Відомо, що Мойсей сорок років вів свій народ у Землю Обітовану по пустелі, вийшовши з Єгипту і перебравшись через море.

Середньовічні історики вирішили, що Палестина, яка знаходиться по іншу сторону Червоного моря, і є та сама земля. Єрусалимом вони порахували невелике містечко Ель-Кудс (так його називали араби).

Однак за сорок років мандрівок Мойсей міг добратися і до Чукотки.

Ще одна прикмета справжнього Єрусалима – гора Голгофа. За Біблією вона знаходиться або в самім місті, або поруч з ним. Однак ніяких гір поруч з Ель-Кудс не було. Довелося на роль Голгофи обрати невисокий пагорб.

Всі інші культові біблійні місця, такі як "шлях на Голгофу", "храм труни Господньої" теж знайшлися, і церковники переконали в цьому увесь християнський світ. Так Єрусалим став його центром, хоча, можливо, справжнє місце розп'яття Христа знаходиться в... Стамбулі.

Принаймні, так стверджує Анатолій Фоменко. Він посилається на староруський текст "Ходіння ігумена Данила":

"Розп'яття Добродія знаходиться в східній стороні на камені. Камінь той був круглий, начебто маленька гірка. А посередині того каменю, на самому верху, висічена шпара біля ліктя глибиною... Отут був піднятий хрест Господній. І розійшовся той камінь... І є розпадина на камені тім до нинішнього дня...".

Це опис аж до деталей відповідає тому, що побачив на горі Бейкос біля Стамбула в 1996 р. один із творців нової історії. До того ж мусульмани це місце називають могилою Іси ібн Маріам і приходять сюди в надії зцілитися.

У цьому світлі більше не здається дивним, що хрестоносці на шляху в Єрусалим "помилково" заблукали в Константинополь (колишня назва Стамбула). Вони точно знали, де їм шукати труну Господню.

От і виходить, що Ісус Христос у Єрусалимі ніколи не був. Правда, з цим сьогодні мало хто погодиться, а всілякі "альтернативні" історії нині в моді, хоч ні ціни, ні довіри до них у людства ще не склалося.

Поки ж факти присутності Ісуса Христа в нашій земній юдолі постійно множаться і стають усе більш об'єктивними.

Недавно ще одна група вчених оголосила, що, нарешті, визначила точне місце водохрещення Ісуса Христа, єдиний опис якого зустрічається в Євангелії від Іоанна.

Відповідно до цього опису, церемонія відбулася недалеко від селища Віфанія на Верхньому Йордані. Однак у Палестині було кілька селищ з такою назвою, і дотепер переважала думка, що водохрещення відбувалося в околицях Каср-ель-Яхуда на західному березі ріки Йордан.

Але недавні знахідки археологів показали, що обряд водохрещення був зроблений в іншім місці — на східному березі ріки, де зараз знаходиться йорданське селище Ваді-ель-Харар.

Як передало ІТАР-ТАРС, на користь нової версії промовляє виявлений біля Ваді-ель-Харара підмурок грецької мармурової колони. Відповідно до переказів, така колона була установлена в часи раннього християнства в тім місці ріки Йордан, де Іоанн Предтеча хрестив Ісуса Христа.

вгору