Вечірня Пісня   
     
     
 За вікнами день холоне,   
 У вікнах -- перші вогні ...   
 Замкни у моїх долонях   
 Ненависть свою і гнів.   
     
 Зложи на мої коліна   
 Каміння жорстоких днів,   
 І срібло свого полину   
 Мені поклади до ніг.   
     
 Щоб легке, розкуте серце   
 Співало, як вільний птах,   
 Щоб ти, найміцніший, сперся,   
 Спочив на моїх устах.   
     
 А я поцілунком теплим,   
 М'яким, мов дитячний сміх,   
 Згашу полум'яне пекло   
 В очах і думках твоїх.   
     
 Та завтра, коли простори   
 Проріже перша сурма --   
 В задимлений, чорний морок   
 Зберу я тебе сама.   
     
 Не візьмеш плачу з собою --   
 Я плакати буду пізніш!   
 Тобі ж подарую зброю:   
 Цілунок гострий як ніж.   
     
 Щоб мав ти в залізнім свисті --   
 Для крику і для мовчань --   
 Уста рішучі як вистріл,   
 Тверді як лезо меча.   
     
 Моя душа й по темнім трунку   
 Не хоче слухатись порад,   
 І знову радісно і струнко   
 Біжить під вітер і під град.   
     
 Щоб заховавши мудрий досвід   
 У скринці без ключа і дна,   
 Знов зустрічати сірий розсвіт   
 Вогнем отрути чи вина.   
     
 Щоб власній вірі непохитній   
 Палить лямпаду в чорну ніч   
 І йти крізь січні в теплі квітні   
 Крізь біль розлук -- у радість стріч.