ЗА ВСІХ СКАЖУ...   
     
 За всіх скажу, за всіх переболію,   
 я кожен час на звіт іду, на суд.   
 Глибинами не втану, не змілію,   
 верхів'ями розкрилено росту.   
     
 Ніколи так душа ще не мужала!   
 Ніколи так ще дух не безумів!   
 О дух ясний — без яду і без жала —   
 давно ти снив? — а вже сучасний дій   
     
 всього мене обняв, здавив, напружив,   
 і я встаю, нову вдихаю міць.   
 Не мрію, ні, повіки я розмружив —   
 іронія і гордість на лиці,   
 іронія...   
     
 Товариство, яке мені діло,   
 чи я перший поет, чи останній?   
 Надівайте корони і йдіть,   
 отверзайте уста...   
     
 Товариство, яке мені діло,   
 чи я пізній предтеча, чи ранній?   
 Удавайте пророків і йдіть,   
 отверзайте уста...   
     
 Там за мною, за мною, за мною   
 я не знаю, там скільки іде!   
 Перед мене твердою ходою   
 наступаючий день.   
     
 Там за мною, за мною, за мною   
 і від плуга й від трудних станків.   
 Перед мене щасливеє море,   
 море голів...   
     
 Ну куди ж я піду після цього,   
 ну куди ж я оглянусь на вас,   
 коли сонце пронизує розум,   
 сонце уста?   
     
 Я дійшов свого зросту і сили,   
 я побачив ясне в далині.   
 Товариство, яке мені діло,   
 чи я перший, чи ні?   
     
 1922