"Русь і хозари"

Досліджуючи проблему походження Русі, професор О.Пріцак дійшов оригінального висновку, що ідеї державності не виникають спонтанно, а переносяться з одного регіону в інший, а їх носії і засновники держав - це купці і воїни, що раніше виділились у професійні групи населення. З дальшого розвитку думки бачимо, що у Францію чи Німеччину, а також Хозарію державність всеж не була привнесена, а народилася там спонтанно. А ось у середовище східних слов'ян була, та ще й одразу з двох сторін - із заходу та сходу. Якесь торговельне об'єднання східних купців спрямувало свої інтереси на схід. У цей же час (близько середини VII ст.) аналогічне об'єднання східних купців спрямувало свої інтереси на захід. Два потоки зіткнулись на Волзі і спільними зусиллями створили Руську державу. Спочатку вона складалася з двох частин: північної, де господарями становища були веденські та готські клани, і південної, де панували авари, болгари, хозари.

А деж слов'яни? Їх нібито й зовсім не було. Були поляни, але вони, виявляється, не слов'яни, а хозари. У праці, присвяченій публікації так званого київського листа X ст., О.Пріцак багато уваги присвятив доказам ідентичності полян і хозар.

На цю оригінальну думку навів історика зміст київського листа, який був написаний хозарським євреємі містив кілька хозарських імен і назв. Здавалося б, звичайна річ. У хозарсько-єврейському документі, написаному в Києві на початку X ст., є хозарські імена. Дотримуючись дослідницької логіки, можна зробити висновок, що Київ у цей час підтримував стосунки з Хозарією і в ньому проживали вихідці з неї. Але до такого висновку можна прийти і без зазначеного документа. Хоча б, скажімо, на підставі свідчень "Повісті минулих літ", яка повідомляє про київське урочисте "Козаре" (місцевість, де проживали східні купці). В уявленні ж О.Пріцака хозарські імена вказують на те, що Київ був хозарським містом, збудованим не раніше першої половини IX ст. на західному кордоні Хозарії, що проходив по Дніпру. Шляхом етимологічних пошуків він намагається показати, що назва "Київ" походить від власного імені "Куя", яке носив хозарський "вацір". Він же збудував фортецю в районі Берестового і розмістив там оногурський гарнізон. Урочище "Угорське" О.Пріцак виводить від старої форми "огрин" (оногур), що відповідає імені добре відомого кочового народу - "оногур".

Чи підкріплюються ці філологічні побудови археологічними матеріалами? Адже коли б версія про хозарський Київ була правильною, ми вправі були бчекати від його археологічних розкопок таких самих матеріалів, що знайдені в Саркелі, Італі, Салтові, інших хозарських центрах. Речі хозарського кола в Києві зустрічаються в поодиноких екземплярах і є мізерним відсотком загальної кількості знахідок. Не витримує випробування археологією і твердження про побудову Києва не раніше першої половини IXст. Матеріали, що свідчать про розвиток на київських горах важливого адміністративно-політичного і культурного центру полянського союзу племен, датуються VI-VIII ст.

Етмологія назви "поляни", як вона подана автором "Повісті минулих літ", показує, що вона розумілася в Давній Русі як пов'язана з апелятивом "поле".

Салтівський глек VIII-IX ст. Київ

А оскільки в районі Києва є лише гори та ліси, то можна припустити, що поляни до приходу на береги Дніпра жили в степах на схід від нього.

Чому на схід, а не на захід? Адже там теж є поля, в тому числі і знамените Перепетове поле, яке починалося за якихось сорок кілометрів південніше Києва. Та тому, що Хозарія тех знаходилася на схід від Дніпра.

Інших писемних джерел для вирішення питання, хто такі були поляни і звідки вони прийшли, окрім "Повісті минулих літ", немає. Літописець у ряді місць чітко об'єднує полян і древлян в одну групу, протиставляє її іншій, яку складали родимичі і в'ятичі.

Подібні відомості є і в інших місцях літопису. "Тако же ти и словене пришедше и седоша по Днепру и нарекошася поляне, а друзии древляне, зане седоша в лесех". У статті 885 р., де йдеться про підкорення Олегом радимичів, міститься така сенсація: "И бе обладая Олегь поляни, и древляни, и северяни, и радимичи, а с уличи и теверци имяше рать".

Меч XI ст. Село Хвощевате на Полтавщині

Отже, в літопису значно більше свідчень про безпосереднє сусідство полян з древлянами і сіверянами. І всі вони конкретно вказують на їх слов'янство.

Про хозарську данину полян у літопису згадується тричі: в недатованій частині "Повісті минулих літ" і в статтях 859 та 862 рр. Проаналізуємо ці повідомлення і подивимось, чи дають вони підстави для звинувачення літописця у вимислі.