Виникнення Русі є однією з актуальних проблем вітчихззняної історіографії. Зусиллями кількох поколінь істориків вдалося відтворити досить повний і об'єктивний образ держави східнихслов'ян, яка виникла мв результаті їх тривалої політичної і соціально-економічної еволюції, збагаченої досвідом сусідніх народів. Русь розвивалась в рамках загальних закономірностей історико-культурного процесу середньовічної Європи, в якому кожний народ брав участь насамперед власними культурними традиціями. Літописець Нестор у повісті "Повісті минулих літ" відтворив широку картину розселення східнослов'янських племінних об'єднань - полян, древлян, сіверян, волинян, дреговичів, словен та інших (усьго 14), які посіли величезні території Східної Європи і перебували на стадії зародження у них політичної організації. В літопису вони названи князівствами. "И по сихъ братьи (після Кия, Щека і Хорива. - П.Т.) держати почаща родъ ихъ княженье в поляхъ, а в деревляхъ свое, а дреговичи свое, а словени свое в Новегороде, а другое на Полоте". "Род" тут виступає у значенні князівської династії.

Процеси східнослов'янської консолідації, що проходили в умовах постійної небезпеки з боку кочовиків, викликали до життя нову форму поселень. У літопису вона отримала визначення "град". Є підстави стверджувати, що ці "гради" були насамперед адміністративно-політичними і культовими центрами союзів племен, а також порубіжними кріпостями, пунктами збирання данини, общинними осередками. Так виникли Київ, Чернігів, Псков, Полоцьк, Стара Ладога, Ізборськ та інші найдавніші міста.

Провідним осередком східнослов'янсткої державності бело Середнє Подніпров'я. В VI-VII ст. тут виникло велике об'єднання полян, яке згодом перейняло назву одного з місцевих племен Рос або Рус. Головним політичним центром його став Київ, розташований в надзвичайно зручному географічному місці на Дніпрі. Спираючись на дружини полян - русі, київський князь, як вважає Б.О.Рибаков, досягав певної влади над тими союзами племен, головні ріки яких текли до Києва: древлянами (Ірпінь, Тетерев), дреговичами (Прип'ять, Дніпро), сіверянами (Десна,Сейм), радимичами (Сож). Піднесенню Києва сприяла й історична ситуація кінця V-VI ст., у тому числі і значна міграція на південь верхньодніпровських племен.

Першим князем полянського союзу племен, як вважав літописець Нестор, був Кий. Багатьма дослідникками свідчення це ставиться під сумнів на тій підставі, що для цього раннього періоду ми не маємо аналогічних свідчень. Це не зовсім так. Відомості про східнослов'янських князів переддержавного періоду містятьт як вітчизняні, так і зарубіжні писемні джерела. Іордан повідомляє про короля антів Божа, Масуді - "про царя Волинян" Маджака. Обидва князювали приблизно в VI ст. Феофілакт Сімокатта розповідає про слов'янського вождя Ардагоста. На кінець VIII- початок IX ст. відноситься діяльність князя Бравліна, який здійснював походи в Крим. У літопису В.М.Татищева є відомості про князів новгородського та ізборського Гостомисла і Вадима.

Отже, князівська влада в східнослав'янському суспільстві є давнім і місцевим інститутом, і з'явився він іще в додержавний період.

Вважається, що практично кожному союзу племен відповідає своя археологічна культура, що дає можливість окреслити територію цих об'єднань. Полянський союз племен (або Русь VI-VII ст.), за Б.О.Рибаковим, займав простір близько 200 тис.кв.км.