* * *

Я тримаю тебе за волосся
І веду на звичайні жнива,
Я кидаю тебе у колосся
І вбиваю, а ти жива.

Ти смієшся, радієш і просиш,
Не пускаєш залізну десницю;
Хоч на тілі – керваві роси,
А тобі усе тільки сниться.

Я беру тебе за волосся
І веду працювати додому,
А тобі – хоч загнати лося,
Тільки бачу на серці втому.