* * *

До Юпітера.

Мене нудить від цих ромашок,
Від сюсюкання, ніжних слів,
Дай побільше простецьких Машок
До згорілих моїх полів.

Про духовність, високі штиби
Хай ідеться за сто морів,
Ну, скажи мені правду, ти би
Викрадав манірних корів?

Їхні чепчики, рюшики, срантя
Так дратують і праведно злять,
Що примушують здня і зрання
Йти знімати простеньку бабу.