* * *

І я, давній римлянин ранку імперії,
І ти, християнка, кинута тиграм,
Зустілись в кімнаті місцевої мерії
І віддались гладіаторським іграм.

Тебе я здолав і тяжко поранив,
Покірно чекала своєї долі,
І світ задививсь у вікна-екрани,
А ти непорушно лежала долі.

Я безвідмовно заніс меча.
Може, пора спиниться?
Радість ковзнула в твоїх очах:
Ленін здійняв десницю.