* * *

Я тебе зацілую сьогодні
І надіну вінець королев,
Твої губи, я бачу, згодні,
Щоб на них самоствердився лев.

Я тебе вознесу понад хмари
І зірками осиплю плоть,
І навію ще й інші примари:
Ти – богиня, а я – господь.

А вже завтра зникну завчасно,
І цікаво дивитись тоді,
Як запалена зірка згасне
Із небес у якійсь лободі.