* * *

Ти цариця і ти Тамара,
А мені залишається демон,
Я твоя пристрасть, я покара,
Ти – де світло, а я – де темно.

Ти на темінь прямуєш крила,
Губи хочеш змочити гріхом,
І тебе не лякають рила
Грізних ангелів над женихом…

І коли досягаєш ти ночі,
То згоряєш, немов, на свічі,
Не рятують і сльози жіночі,
Й білі строфи на полі січі.