* * *

Ллю до брому ще більше анісу,
Знаєш ти, я не селюк.
Будеш ставити з себе Анфісу,
Впевнена будь – пристрелю.

Я люблю тебе. І бажаю.
Тільки лаври вищі за це.
До наступного урожаю
Ти єдине моє лице.

І коли зупинитися треба
І полишить зайвий баласт,
Із усіх пригорнуся до тебе,
Як брахман до ще вищих каст.