Ваш нежный рот—сплошное целованье!
— И это все, и я совсем, как нищий.
Кто я теперь? Единая? — Нет, тыща!
— Завоеватель? — Нет, завоеванье!

Любовь ли это или любованье,
Пера причуда иль первопричина,
Томленье ли по ангельскому чину,
Иль чуточку притворства—по призванью?

Души печаль, очей очарованье,
Пера ли росчерк—ах, не все равно ли,
Как назовут сие уста, доколе
Ваш нежный рот—сплошное целованье.

О, ці уста — суцільне цілування!
І все. І я тепер — злидар самотній.
Хто я — єдина? — Ні, одна із сотні!
Я — завойовник? — Ні — завоювання!

Кохання це чи, може, милування,
Пера це примха чи першопричина,
Чи прагнення божественного чину,
Чи удавання задля віршування?

Душі печаль, очей замилування,
Пера розгін... О чи й не однаково,
Яке до Ваших уст дібрати слово,
Коли уста — суцільне цілування!