Молодий Ангус провів вечір зі своєю дівчиною. Повернувся додому пізно, однак батько ще не спав. Сидів хмарою за столом, а побачивши сина, осудливо покивав головою:

— Знову швендяв зі своєю дівкою?

— Еге, тату. А чому ви такі похнюплені?

— Я отак собі прикидав , скільки коштував цей вечір.

— Не більше півкрони, тату.

— Ну, це ще не такі витрати.

— Це все, що в неї було,- - відказав кавалер.

— Пат, ось твій долар, що я в тебе позичав на тому тижні.

— Щоб ти здоровий був, Майку! Я ж про нього геть забула.

— Та ну! Чом же ти мені про це не сказала раніше?

— Ти вже бачив нову дівчину Мактевіша?

— Не бачив. Але він мені казав, що "перший клас" і що ввечері, відвозячи її в таксі додому, ледве міг стежити за лічильником.

В і н. Гроші в дурня довго не затримуються.

Вона. Скільки в тебе ще лишилося?

— Ти вчора проводжав оту крихітку з кіно додому?

— Еге ж.

— Далеко вона мешкає від кінотеатру?

— Так собі, три кіоски з газованою водою і одна кондитерська.

Спекотним літнім вечором Фергюсон їхав з дівчиною через парк. Їхали повз рундук, де продавали смажені кукурудзяні зерна.

— Як гарно пахне кукурудза! — сказала дівчина.

— Стривай,— розщедрився кавалер,— зараз я під'їду ближче, і ти зможеш досхочу нанюхатися.

— Скажіть, фройляйн, вийшли б ви заміж за обмежену, але багату людину?

— Дайте подумати... ваша пропозиція для мене така несподіванка.

Одна дівчина-хористка познайомила нареченого зі своєю подругою. І незабаром об'єкт симпатії в парубка змінився. Покинута дівчина надіслала суперниці листа, в якому написала все, що про неї думала: "Ти, безсердечна тварюко! Ти ж прекрасно знала, що я гуляла з ним півроку. Чекай, я до тебе доберуся, вилиняла курко, нафарбована дурепо! Я повидираю тобі очі, вискубу коси, повибиваю зуби, обіллю тебе кислотою! Твоя щиро...

Р. S. Вибач, що писала олівцем".

— Чому ти на ній не оженишся?

— Вона заїкувата.

— Жаль. І дуже?

— Ніяк не вимовить слова "так".

Ганс Мюллер надто соромливий. Щойно побачить дівчину, як зачервоніється по самі вуха. Якось він закохався і навіть вирішив одружитися. Але як запропонувати їй руку і серце? Годинами з нею прогулювався і все не міг зважитися на рішучий крок. Нарешті йому спало на думку: він повів дівчину на цвинтар. І там каже:

— Ми стоїмо перед родинним склепом моїх предків. Чи не хотілося б колись і вам лежати в ньому?

О т т о. Двадцять п'ять років я й моя дружина були щасливими людьми.

Ф р і ц. А потім... що сталося потім?

О т т о. Потім ми з нею зустрілися.

Вона. Ви нагадуєте мені океан. В і н. Такий же свавільний, романтичний і неспокійний?

Вона. Ні, просто від вас мене нудить.

— Чому ти посварилася з Конрадом?

— Бо він мені вчора знов освідчився в коханні.

— Що ж у тім поганого?

— Але ж позавчора я вже погодилася вийти за нього заміж!

Він (сентиментально). Я віддав би все своє майно, якби таким способом міг з вами одружитися.

Вона (практично). Можу вас запевнити, що, зробивши таку дурницю, ви б зі мною зроду не одружилися.

Вона (розчулено). Ти ж не цілував нічиїх вуст, крім моїх?

В і н. Ні. І твої найсолодші.

Скромна дівчина ніколи не переслідує чоловіка. Навіщо пастці ганятися за мишею?

Амалі обурено:

— В газеті пишуть, що на Сході можна жінку обміняти на коня! Ти б цього не зробив, Отто?

— Ні в якому разі, Амалі,— протестує чоловік.— Я обміняв би тебе принаймні на автомашину.

Місяць-молодик і тисяча зір сяяли в небесній блакиті. Десь далеко гавкали собаки... Нарешті він зважився:

— Коли я з тобою одружуся, люба, візьме твій тато мене в компаньйони?

— Думаю, що візьме, Егоне.

— А твоя мати купить для нас будиночок?

— Думаю, що купить, Егоне.

— А твій дідусь подарує нам авто?

— Напевне подарує, Егоне!

— І ти, люба, вийдеш за мене заміж?

— Ні, Егоне!

Вона. Якби я загубила всі свої гроші, кохав би ти мене так само? Він. Ти що, загубила? Вона. Ні. В і н. Що за запитання? Звичайно, кохав би!

Удівець, весь у сльозах, блукає по цвинтарі.

— Ви ж казали, що ненавидите свою дружину.

— Ваша правда. Але ж відомо, коли вирвеш хворого зуба, біль стає ще нестерпніший.

Вона. Мене просили вийти заміж безліч разів.

В і н. Хто ж вас просив? Вона. Батько з матір'ю.

Мати. Моя донька співає, грає на піаніно, малює, розуміється на ботаніці, зоології, розмовляє по-французькому, італійському — одне слово, освічена в усіх відношеннях. А ви, сер?

Майбутній зять. У разі крайньої потреби я зможу трохи куховарити і церувати шкарпетки.

— Чули — донька Брауна виходить заміж?

— Кому ж усміхнулося щастя?

— Браунові.

Мати (до своєї дев'ятнадцятирічної дочки). Отже, всю дорогу з села ти йшла сама?

Донька. Сама-самісінька.

Маленький братик. Але ж ти виходила з парасолькою, а повернулася з тростиною.

— Мій тато,— хвалиться дівчина,— справжня ділова людина. Ще замолоду йому вдалося нагромадити кругленьку суму. Хочете почути, яким чином?

— Аякже,— відказує жених,— але спершу скажіть, чи зберіг він ці гроші дотепер?

— Доро, люба, чи підеш за мене?

— Ні, але завжди захоплюватимуся твоїм вибагливим смаком.

Д ж о р д ж. Я тобі коли-небудь снюсь, кохана?

М е й з і. Лише тоді, коли мене мучать кошмари.

Ч а р л з. Чому ти проти, щоб ми побралися? Хіба мого заробітку для тебе не досить?

Р о з а. Для мене цілком досить. Але на які кошти житимеш ти?

— Любий, не можна жити з самої любові.

— Ще й як можна! Твій тато так тебе любить!

— У вас буде церковне чи домашнє вінчання?

— Це вирішить мати нареченої, сер.

— На які кошти ви збираєтесь жити?

— А в цьому я покладаюсь виключно на вас, сер.

— Ти що, розірвав свої заручини з Мері?

— Вона сама за мене не схотіла.

— Хіба ти не розповів їй про свого багатого дядечка?

— Отож-то й воно. Тепер Мері моя тітка.

Розгніваний батько. Я тобі покажу, як цілувати мою дочку!

Корнеліус. Вже пізно. Я й сам умію.

— Ні, дякую, я ліпше залишусь удома,— відмовляється чолов'яга піти за компанію в зоопарк.— У моєї старшої дочки кенгуряча хода, найменша не вщухає ні на хвилину, немов та сорока; у нашої куховарки характер, мов у пантери, а мене моя теща називає мавпою. Якщо вже куди піти, то щоб принаймні була якась зміна!

вгору