Перестрів пастор на вулиці дев'ятирічну дівчинку і каже:

— Я чув, Мері, що Бог послав тобі двох маленьких братиків.

— Послав,— відказує мала Мері.— І він ще знає, де роздобути грошей. Так сказав татко.

— Чому ти плачеш, хлопчику?

— Мама пішла на річку і втопила всіх кошенят.

— Боже мій! Це й справді жахливо.

— Еге ж... Вона мені обіця-а-ла, що топитиму їх я.

Леді (хлопчакові, що вудить рибу). Що б сказав твій татко, якби побачив, що ти вудиш рибу в неділю?

Хлопчик. Не знаю. А втім, можете його самі спитати. Він вудить он там далі.

Син (увійшовши до контори). Знаєш, тату, я забіг лише привітатися.

Тато. Запізнився, хлопчику. Допіру заходила привітатися твоя мати й забрала всі мої кишенькові гроші.

— А тепер, хлопчики й дівчатка,— сказала вчителька,— я хочу, щоб ви сиділи дуже тихо. Щоб було чути, як муха пролетить.

Хвилину панувала тиша, а потім якесь хлоп'я не витримало:

— А де ж муха?

Вчитель. Ти забув назвати ще одну свійську тварину. В неї шорстка щетина, вона зроду не вмивається і любить бабратися в багнюці. Ну ж бо, Томе?

Том (широко всміхаючись). Це я.

Учителька (застерігаючи учнів проти нежитю). Мала я семилітнього братика. Якось узяв він свої новенькі саночки і став кататися по снігу. І що ж? Він підхопив запалення легенів і за три дні помер.

Хвилин декілька панує мовчанка. Потім тишу порушує голос із задньої парти:

— А кому дісталися його саночки?

Учитель. Що таке Вавілонська вежа? Учень. Здається, там Соломон тримав своїх п'ятсот дружин.

Т о т о. Тату, латина — мертва мова?

Батько. Атож.

Т о т о. Чому ж її досі не поховають?

— Я хочу, щоб мій Альберт вийшов зі школи повністю готовим до життя, одержав цілком сучасну і ґрунтовну освіту, включаючи латину,— каже мати.

— Звичайно, звичайно,— відповідає директор школи.— Хоча, як ви знаєте, латина — це мертва мова.

— Тим краще. Альберт якраз збирається стати трунарем.

Директор сільської школи в штаті Кентуккі запитує учня:

— Скільки буде сім і сім?

— Десять! — випалює той.

— Гаразд,— каже директор,— ставлю тобі задовільно. Ти помилився всього на одиницю.

Вчителька. Джонні, тобі б хотілося потрапити до раю?

Джонні. Так, але мама наказувала, щоб я після уроків одразу йшов додому.

— Джонні,— каже вчителька,— якщо вугілля продають по шість доларів за тонну, а ти заплатив торговцеві двадцять чотири долари, скільки тонн він тобі привезе?

— Трохи більше трьох тонн, мем,— хутко відповідає хлопець.

— Ні, Джонні, це неправильно,— каже вчителька.

— Я знаю, мем, що неправильно, але всі торговці так роблять.

—Як буде іменник "людина" в множині, Віллі? — запитує вчителька.

— Люди,— відповідає Віллі.

— А як у множині "дитина"?

— Близнята,— лунає несподівана відповідь.

Учителька. Іменник — це назва предмета. Хто може мені навести приклад? Перший учень. Корова. Учителька. Чудово. Ще приклад. Другий учень. Ще одна корова.

Запитують школяра, скільки війн вела Іспанія в п'ятнадцятому столітті.

— Шість,— відразу відповідає він.

— Перелічи їх,— просить учитель.

— Перша, друга, третя, четверта, п'ята, шоста.

Учитель. Роберте, чим ти зайнятий, вчишся?

Р о б е р т. Ні, сер. Слухаю вас.

— Яка тварина приносить людям найбільшу користь? — запитує вчитель.

— Курка, сер,— відповідає Фредді Вілсон.

— Курка? — перепитав учитель.— Чому саме курка?

— Бо ми її можемо з'їсти ще до того, як

вона народиться, а також після її смерті,— пояснив учень.

Хлопчик. І вам геть усе видно в небі у ваш телескоп?

Астроном. Усе, хлопчику.

Хлопчик. То скажіть, будь ласка, де моя повітряна кулька, яка полетіла від мене вранці?

Вчитель. Отож, який наслідок експедицій на Північний полюс?

Д ж і м м і. Ніякий, хіба що географію стало важче вчити.

Викладач математики. Тепер ми знайшли, що Х дорівнює 0.

Учень. На тобі! Стільки марудилися — і дурно!

— Карлхен, звідки нам відомо, що Земля має форму кулі?

— Це видно по глобусу.

Інспектор. Припустімо, я позичив твоєму батькові в червні 100 фунтів стерлінгів, і він зобов'язався сплачувати мені щомісяця першого числа по 10 фунтів. Питається: скільки залишиться він мені винен наприкінці року? Поміркуй гарненько і відповідай.

Учениця. 100 фунтів, сер.

Інспектор. Яка ти нетямуща! Не знаєш елементарних арифметичних дій.

Учениця. Ах, сер, ви не знаєте мого батька!

Учитель до слабкого учня:

-— У твоєму віці я лузав такі задачі, як горішки.

— Еге ж,— відказав учень,— але ви забуваєте, що мали іншого вчителя.

Вчителька повчає учнів, що необхідно бути чесними.

— Ну, Фредді,— каже вона,— якби ти знайшов півкрони, що б ти зробив з грошима? Залишив би в себе?

— Ні, мадам,— не роздумуючи відповів Фредді.

— Молодчага,— хвалить вихователька.— Що б ти з ними зробив?

— Купив би собі цукерок.

Вчитель (до новачка). Як тебе звуть, парубче?

Новачок. Герберт Гарріс.

Вчитель. Коли розмовляєш з учителем, треба завжди казати "сер". Задля чемності.

Новачок (вибачаючись). Сер Герберт Гарріс.

Вчитель. Віллі, що таке неуцтво?

Віллі. Це коли ти чого-небудь не знаєш, а про це довідається інший.

Вчителька. Що одержують від вівці?

Учень. Вовну.

Вчителька. А що виготовляють із вовни?

Учень. Не знаю.

Вчителька. Ну, з чого зроблене твоє пальто?

Учень. Мені його пошили із старого батькового.

Одного державного діяча запросили прочитати лекцію про американізм у школі, де він колись учився.

— Коли я дивлюсь на ваші усміхнені обличчя,— почав він у звичайному ораторському дусі,— то мені пригадується моє дитинство. Ска-жіть-но, любі дівчатка і хлопчики, чому ви всі такі щасливі?

Поставивши це риторичне запитання, оратор витримав ефектну паузу і тут побачив, як із задньої парти піднеслася чиясь брудна рука.

— Що, хлопчику, ти хотів сказати?

— Ви питаєте, чому ми такі щасливі,— відповів учень,—так це тому, що коли ви ще трохи поговорите, то в нас сьогодні не буде географії.

вгору