Бос. Хто то за один, що хоче мене бачити?

Х л о п е ц ь-к у р ' є р. Не знаю його прізвища, сер, але вас він напевне знає. Він сказав: "Я хочу бачити шахрая, який завідує цією лавочкою".

Клерк. Сер, не відпустите ви мене завтра по обіді? Дружині забаглося, щоб я пішов з нею по крамницях.

Ш е ф. І мови не може бути! У нас повно робити — вгору ніколи глянути.

Клерк (з полегшенням). Велике спасибі. Дуже вам вдячний.

Шеф (до секретарки). Якщо містер Сміт зайде сьогодні, скажете, що мене немає.

Секретарка. Гаразд, сер. Шеф. І не займайтеся при ньому ніякою роботою, а то він вас одразу спіймає на брехні.

Бос. Ви знову запізнилися на двадцять хвилин. Хіба ви не знаєте, о котрій годині розпочинаємо роботу?

Новоприйнятий службовець. Не знаю, сер. Коли не прийду, всі вже працюють.

— Сер,— сказав управляючий клеркові,—негайно підіть до перукаря й поголіться.

— Але ж, сер,— протестує клерк,— я вирішив відпустити бороду.

— Бороду можете відпускати вдома, а не в службовий час.

Господар готелю запідозрив, що бармен надто вже не байдужий до пива, і вирішив покласти край такому марнотратству.

— Білле,— питає він одного дня,— ти вмієш свистіти?

Бармен кивнув головою.

— Дуже добре. Ти відтепер завжди під час роботи свисти.

— Навіщо, хазяїне? — здивувався бармен.

— Коли ти свистітимеш, я буду впевнений, що ти не п'єш пиво.

Наступного дня господар готелю бачить, як з бару виходить якийсь хлопчина.

— Що ти там робиш?

— Допомагаю Біллеві.

— Допомагаєш Біллеві? — перепитує здивований хазяїн.

— Еге ж. Білл попросив мене свистіти, поки він сам п'є пиво.

Хлопчин а-к у р ' є р (вагаючись). Сер, здається, це вам телефонують.

Бос. Що значить "здається"? Ти повинен точно знати.

Кур'єр. Бачите, сер, я підняв трубку і чую:

"Алло, це ти, старий бовдуре?"

Клієнт. Чому ви заправили за мої манжети зайву суму?

Завідувач пральні. Бо'ви на них робите записи олівцем.

Клієнт. Яке це має значення?

Завідувач. Наші дівчата гають силу часу, поки розберуть, що там написано.

— Мій бухгалтер посивів у мене на службі.

— Подумаєш — посивів. Моя секретарка в мене на службі стала блондинкою, потім брюнеткою, а зараз шатенка.

Підлеглий. Десять років я працюю у вас за трьох, а одержую звичайну платню. Тепер я прошу підвищення.

Начальник. Підвищити платню я вам не можу. Але скажіть, чию роботу ви виконуєте, і я вижену отих двох дармоїдів.

Новому майстрові не вельми сподобалося, як його зустріли на заводі робітники. З усього було видно, що він не припав їм до душі.

Минуло кілька місяців. Якось він відкликав убік одного кадрового робітника й спитав, у чому тут заковика.

— Нічого не второпаю,— бідкався майстер.— Коли я пішов зі свого попереднього місця роботи, мені навіть скинулися на радіоприймач.

— Ото і все? — каже робітник.— Якби ви пішли від нас, то ми б не пожаліли для вас цілої радіостанції.

Службовець Отто Краузе щойно поснідав. Він сидить за столом, тримаючи в руках газету і уважно перечитує статтю за статтею. До кімнати увіходить здивована дружина.

— Отто, хіба тобі сьогодні не в контору?

— Ой,— підскакує Отто,— мені здалося, що я вже на роботі!

Старший клерк мав надзвичайно гучний голос. Приїжджає одного разу до контори директор і чує: з кабінету долинає оглушливий шум.

— Хто горлає?

— Це містер Гілл розмовляє з філіалом, що в Едінбурзі,— відказує секретарка.

— Тоді скажіть йому, хай скористається телефоном,— порадив шеф.

Нова служниця щоранку приносить господині склянку молока. Одне недобре, що несе склянку просто в руці. От хазяйка їй і каже:

— Взавтра, Джейн, принесеш мені молоко на підносі.

Наступного дня приходить Джейн уже з підносом, але без склянки.

— Мадам, я вам принесла ще й ложку, бо не знаю, як ви хлебтатимете молоко без ложки.

Хазяйка. Норо, я сьогодні в парку бачила, як полісмен цілував дитину. Запам'ятайте, що я рішуче проти таких речей.

Нора. Не турбуйтеся, мем. Жодному полісменові не спаде на думку цілувати дитину, коли я поруч.

Хазяйка. Поясни мені, Мері, чому щоразу, заходячи до кухні, я застаю тебе за читанням?

Нова служниця. Це все через ваші гумові закаблуки, мадам.

Дружина (за письмовим столом). Мене попросили дати характеристику нашій останній служниці. Я вже написала, що вона ледача, неохайна і зухвала. Може, щось додати на її користь?

Чоловік. Напиши, що в неї непоганий апетит і міцний сон.

На господині ряхтіли сліпучі перлини. Якась гостя із заздрощів пробурмотіла:

— Не вірю, що ці перлини справжні. Кажуть, що справжні перлини випробовують на зуби. Дозволите?

— Звичайно,— відказала господиня, посміхнувшись.— Але не забувайте, що справжні перлини штучними зубами не розпізнати.

Фермерша (до пастушка). Знаєш, Семе, твій хазяїн і я їдемо до Лондона на тваринницьку виставку.

Пастушок. Ви неодмінно завоюєте перший приз, мадам!

— Мені потрібен слуга, який би справляв різні роботи в господарстві, ходив за покупками, ніколи не грубіянив у відповідь і був завжди готовий виконати будь-який мій наказ,— пояснює леді претендентові на вакансію робітника в домі.

— То вам треба чоловіка, а не слугу, мадам,— відказав той.

Хазяйка. Ген у кутку павутиння, Етель. Що ти на це скажеш?

Покоївка. Мабуть, там засів павук.

Хазяйка (слузі). Чому, Джоне, щоразу, прийшовши додому, застаю вас сплячим?

Слуга. Бачте, мем, у чому річ. Я не можу сидіти без діла.

— У вас така прекрасна куховарка, а ви її повсякчас ганите перед своїми друзями.

— А я, на вашу думку, повинна старатися, щоб її переманили?

Хазяйка (новій покоївці). Отож, Норо, я завжди приймаю купіль щоранку, рівно о дев'ятій.

Нора. Гаразд, мадам. Мені це ніскольки не заважає. Я сама ніколи не приймаю ванни раніше десятої.

Леді. А зможу я застати міс Гоулдлі завтра?

Служниця. Якщо тільки вона не знатиме, що ви прийдете.

— Мері! Лишень подивись, скільки на піаніно пилюки. Таке враження, що пил з нього не стирали принаймні два місяці.

— Я тут ні при чому, мадам. Я ж у вас служу всього три тижні.

— Ця жінка страждає через свої переконання.

— Які ж то в неї переконання?

— Вона переконана, що може носити туфлі на два номери менші за її розмір.

Хазяйка (помітивши, як дворецький пригощається вином із шафки). Роберте, я здивована.

Дворецький. Я теж, мадам. Я гадав, що ви пішли з дому.

— Джейн,— сказала пані своїй служниці,— ви вже побили в мене посуду на більшу суму, ніж заробили. Що мені з вами робити?

— Не знаю, мадам. Хіба що підвищити мені платню.

вгору