Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,    
 Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.    
 А тепера я в тебе остатню надію вложила.   
     О, не згасни ти, світло безсонних очей!   
     
     Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари    
 в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,    
 вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,   
     не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.   
     
     Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.    
 Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.    
 Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,   
     і тепер вже немає мені вороття.   
     
     Тільки - життя за життя! Мріє, станься живою!    
 Слово, коли ти живе, статися тілом пора.    
 Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,   
     той не вмре, не здобувши нового добра.   
     
     Мріє, колись ти літала орлом надо мною, -       
 дай мені крила свої, хочу їх мати сама,    
 хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,   
     а як прийдеться згинуть за теє - дарма!   
     
 З/VІІІ 1905