У НІЧ ПІД НОВИЙ РІК І В одному колгоспі, одного району, одної області трапилася страшна пригода... У ніч під Новий рік щось украло в тому колгоспі сторожа! Був сторож, і як язиком його злизало. У тому колгоспі по штату всього тільки 18 сторожів... Не вісімдесят, а всього тільки вісімнадцять. Сторожі між собою живуть тихо, мирно, у згоді та злагоді. Вони собі сторожують, сонце собі крутиться, трудодні собі йдуть... Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожів, якась там сварка, - то боже борони! Хіба як у підкидного грають, та хтось не ту масть підкине. Але це буває дуже рідко, бо грають вони у підкидного так, що й у карти вже не дивляться, - такі спеціалісти: дійшли вже до того, що без карт грають, а так - на мигах. Отже, й сваритися нема причин. Буває іноді, що стерегти нема чого, - так і з цього становища виходять: стережуть тоді один одного, щоб прогулів не було. Одне слово, - хороші сторожі, кваліфіковані і з чималим стажем. Троє з них уже в похилім віці, старенькі, а решта - нічого, у доброму ще здоров'ї, і як не грають під коморою у підкидного, тоді борються-"навхрест" або "під силки", а як боротись не хочеться, тоді йдуть на товарно-молочну ферму: - Ану, хто бугая підніме? Бугай у тому колгоспі-симентал, красунь-бугай, Цезар називається, 918 кілограмів на вагу, але характером плохий, сумирний, дається піднімати, тільки стогне. Одному не вдалося ще підняти, а вдвох уже піднімають. Тільки крекчуть, як піднімають. Оленка Кленова, найкраща в колгоспі ланкова і найгостріша на язик комсомолка, кинула якось на засіданні правління: - Та ви б нашим сторожам футбольного м'яча купили! Вони потренуються та "Кубка СРСР" нам виграють! Досить уже їм бугая піднімати! Сторожі образились та на Оленку: - Ти не дуже базікай! Що ми сторожі, то нічого, та не забувай, що я тесть, а я свекор, а я дядько, а я кум! Прикуси язика! І так за дівчину взялися, що якби не парторг із комсоргом, то, дивись би, й той... і ланку б одібрали! А так, взагалі, що раз кажемо, сторожі дуже добрі й дуже кваліфіковані, просто таки незамінимі. І от одного з них під Новий рік щось узяло й ухопило. Діло було, -   розповідають, -   так. Під Новий рік сторожі вийшли на роботу вже після зустрічі Нового року, бо ніхто до 12-ої години в колгоспі не спав, отже боятися не було чого, та й злодії у цю ніч теж Новий рік зустрічають, так що можна не хвилюватися. Зустріли Новий рік і вийшли сторожувати. Цю ніч не грали в підкидного, не боролися та й бугая не піднімали, бо було важкувато. Походили, покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали спати. І от другого дня дружина одного з сторожів зчинила гвалт: - Нема чоловіка! Сюди-туди - нема! Уже й вечір - нема! Подзвонили до району, викликали з міліції собаку-шукача Трефа, а воно тої ночі йшов сніг, сліди поприкидало. Треф побігав по дворах, підбіг до колгоспної комори, нюхнув і прянув до стогу колгоспного сіна, підбіг до стогу і почав одгрібати сіно. Гріб, гріб і вигріб свинячий окіст. Всі тільки: - Тю! А комірник потихеньку: - Здох би ти йому! Де ти на мою голову взявся? Оленка, що тут була, приснула: - Дивись! І колоте, а в сіно заривається! Сказано, свиня! - То воно з морозу, -   посміхнувся міліціонер.   ІІ Крадіжка в колгоспі сторожа справила      на всіх гнітюче враження. Дружина весь час плаче, родичі й сусіди сумують. Сторожі ходять хмарою: - Не вберегли! Скликали екстрене засідання правління, де ухвалили подвоїти штат колгоспних сторожів, щоб один штат сторожував колгоспне добро, а другий штат, щоб сторожував перший штат. - Чи могло таке трапитись? - запитали ми в свого знайомого мудрого колгоспника. - Скільки в колгоспі сторожів? - він запитав. - Вісімнадцять! - Могло бути! - подумавши трохи, сказав мудрий колгоспник. - Могло вкрасти: є кого красти! - А що робити, щоб у колгоспі сторожів не крали? - Єдний спосіб - вибрати на колгосп одного доброго сторожа! - посовітував мудрий колгоспник. -   Голову колгоспу! - Що ж йому сторожувати? - ми до нього. - Колгоспні трудодні! - твердо заявив мудрий колгоспник. - Ніхто тоді в нього сторожа не вкраде!   1950