СОЛОДКА ВОДА   
     
 Воду, що пити можна,   
 На сході «солодкою» звуть.   
 В цій назві щось ніжне й тривожне,  —   
 «Солодка»   —   не смак, а суть.   
 Де пекло такирів, барханів  [1]     —   
 Земля, де немає землі,   
 Там голови скельних титанів  [2]       
 Одвіку в скорботній золі,   
 Там зрада озер солоних   
  Заспраглому      —     
 в груди ножем,   
 Там подих вітрів похоронних   
 За кожним новим міражем.   
 Я    був у пустелях зловісних,   
 Де гибла душа не одна.   
 Солодка вода не прісна,   
 Солодка   —     
 коли питна.   
 Стою при дніпровім розливі   —   
 Безмежна солодка вода!   
 Ми з нею багаті, щасливі.   
 О будьмо ж усі бережливі!   
 Як зникне солодка вода,   
 Сльозами солоними світ зарида.       
  
  [1]   Такир   —   плескаті глинясті зниження в пустелях і напівпустелях. Поширені в Середній Азії та Казахстані. Бархани   —   навіяні вітром рухомі піщані горби, не закріплені рослинністю. 
   [2]       Скельні титани   —   високі скелі (скелі-велетні).