ДО МОРЯ   
     
 Чолом тобі, синє, широкеє мореї   
 Незглибна безодне, безмежний просторе,   
 Могутняя сило — чолом!   
 Дивлюсь я на тебе і не надивлюся,   
 Думками скоряюсь, душею молюся,   
 Співаю величний псалом.   
     
 Міцне, необорне!.. Ні грому, ні хмари   
 Не страшно тобі, не боїшся ти кари —   
 Само собі виший закон.   
 Звабливе, розкішне!.. В тобі й раювання,   
 І мрія солодка, і втіха кохання,   
 І любий та лагідний сон.   
     
 Прийшов я до тебе змарнілий та бідний,   
 Проте не чужий, але близький та рідний,   
 Тобі-бо віддавна я свій,     —   
 І ось я з тобою душею зливаюсь,   
 В просторі блакитнім на хвилях гойдаюсь,   
 Втопаю в безодні твоїй!..   
     
 Як ти — неосяжне, хитке, таємниче,   
 Як ти — чарівливе, як ти — бунтівниче,   
 Така ж і душа у співця;   
 Тому і до тебе вона так прихильна.   
 Що пут і кайданів не зносить — і, вільна,   
 Бурхає, як ти, без кінця.   
     
 На пароплаві до Нового Афона.   
 18.VIII 1901 р.