СЕРЦЕ МУЗИКИ   
     
 Пам'яті М. Лисенка   
     
 І   
     
 Серце музики спинилось...   
 Чуєте — серце музики!   
 Серце, що ритмами билось,   
 Вже заніміло навіки.   
     
 Ох, як те серце любило —   
 До нестерпучого болю!   
 Як воно тяжко боліло   
 За Україну, за волю..  .   
     
 Повне святої розпуки,   
 Серце музики стискалось,   
 Далі — не стерпіло муки —   
 І розірвалось!..   
     
 II   
     
 Яка краса! Усе життя   
 В акорди перелить,   
 З високих дум і почуття   
 Нове життя творить!   
     
 Нести любов, будити гнів,   
 Творити чудеса...   
 О, віщий спів, натхненний спів!   
 Яка в ньому краса!   
     
 Хай серце, болю повне вщерть,   
 Розірветься... нехай!   
 Висока честь: прийняти смерть   
 За любий, рідний край!   
     
 Висока честь: усі скарби   
 Зложити на вівтар,     —   
 І жити в пам'яті юрби   
 Як лицар і кобзар!   
     
 Серед братів, серед сестер,   
 Де пісня гомонить,   
 Співець почив, але не вмер   
 І вічно буде жить.   
     
 Київ, 1912р.