До засад укладання російсько-українського термінологічного словника з електротехніки

В.А.Павловський

Науково-технічна термінологія – це та частина лексики літературної мови, що складається з найменувань, системи понять науки, техніки, офіційно-ділової мови, їх відображення у виробництві та суспільному житті. Від чіткості та однозначності науково-технічної термінології значною мірою залежить взаєморозуміння вчених практиків у різних напрямках науки.

Українська науково-технічна термінологія в своєму розвитку пройшла окремі етапи. Ці етапи безпосередньо пов’язані з розвитком державності України та її мови. Як засвідчують архівні джерела, літочислення новітнього українського стилю належить вести з 1586 року, коли була створена Львівська Братська школа, перша на той час школа Європи з рідною мовою навчання. Саме викладач цієї школи Лаврентій Зизаній уклав і надрукував у 1596 році перший словник української мови. Таким чином, була започаткована словникарська справа, яка потім була продовжена багатьма видатними мовознавцями. Згодом у 1615 році відкривається Київська Братська школа, а в 1631 році була перетворена у славну Києво-Могилянську академію, яка стала першим вищим навчальним закладом України. Найвищого злету досягла освіта на Україні в Козацькій республіці - демократичній республіці Новітньої історії. Україна стала найосвіченішім на той час краєм Європи. На жаль, після Переяславської Ради почався поступовий занепад освіти на Україні. Гоніння на українську культуру проводжувалось царизмом до 1917 року.

Жовтнева революція відродила науку та культуру на Україні. Особливого розвитку набула мова в усіх її стилях. Усі царини науки і техніки були забезпечені відповідною українською літературою. Бурхливий процес українізації усіх сфер суспільного життя на Україні в 20-х роках призвів до появи перших україномовних підручників, посібників і монографій у царині електротехнічних наук. В той час на Україні стрімко розвивалась потужна електротехнічна та електромашинобудівна промисловість, а разом з нею створювалась одна з найбільших електротехнічних літератур українською мовою. Згодом була прийнята теза про вживання більш розвиненої і потужної російської мови. Українська мова на діловому рівні була повністю витіснена російською. Після закінчення Вітчизняної війни проникнення російської мови у всі сфери життя на теренах Радянського Союзу продовжувалося. Тільки з 1991 року, після історичного референдуму про незалежність України, почалось відродження української культури, української мови.

Історію становлення української науково-технічної термінології необхідно розглядати як процес закономірної еволюції мови. Паралельно з побудовою галузевих термінологічних систем йде їх концептуальне осмислення фахівцями конкретних наук і лінгвістами. Фахівець кваліфіковано визначає поняття та знаходить їх мовні відповідники. Лінгвіст узгоджує термін з правописними мовними нормами. Відбувається безперервний процес формування мови пізнання всесвіту, мова науки.

Науково-технічна термінологія – вище досягнення людської думки, при тому національної за своїми витоками, міжнародної – за своїм поширенням. Саме в термінології закодована історія та культура народу. Основу кожної сформованої терміналогічної системи становлять національні слова, що ввійшли в науковий обіг. Саме тому так важливо розвивати кожний напрямок науки і техніки рідною мовою, користуватись рідномовною термінологією для закріплення й відтворення її здобутків.

Формування сучасної української електротехнічної термінології відбувається в трьох напрямках. Перш за все запозичення з російської термінології, яка давно сформувалась, є розвиненою, має свої традиції. Наприклад, терміни “прискорення”, “самозапуск двигунів” перейшли в українську термінологію з російської. По-друге, використання міжнародної термінології. Недоцільно вживати термін “повний опір, реактивний опір”, а бажано – “імпеданс, реактанс”. І нарешті, третій напрямок - створення власних українських термінів. Наприклад, замість терміна “біжуче поле” з російської пропонується новий – “плинне поле” як більш повний, котрий відповідає традиціям української мови - її образності та милозвучності. Аналогічно – “плинний рядок”, що відповідає - “бегущая строка” в російській мові.

Російська електротехнічна термінологія цілком забезпечує всі галузі електроенергетики, але окремі російські терміни є невдалими. Тому їх калькування в окремих випадках недоречне. Наприклад, в словнику [3] російський термін “ячейка распределительного устройства” калькується як “комірка розподільчої злагоди”. Але ж слово “комірка”- неточне і застаріле, а слово “злагода” останнім часом вживається в зовсім іншому значенні (мирні, дружні відносини, стосунки, згода; взаємна домовленість, угода про спільні дії; погодженість, гармонія у чомусь) [4]. На нашу думку, російському терміну “ячейка” в електротехнічній термінології для закритих пристроїв найбільш точно відповідає термін “ланка”, а для відкритих – “поле” (поле трансформатор-лінія). Російський термін “распределительное устройство” також є невдалим. Більш вдалим був би термін “распределительная установка”, що відповідає українському терміну “розподільчий пристрій”. Тому замість терміна “ячейка распределительного устройства” в українській термінології слід вживати термін “ланка розподільчого пристрою” (для закритих електропідстанцій, розташованих у приміщеннях) і “поле розподільчого пристрою” (для електропідстанцій, розташованих на відкритому повітрі).

Окремий напрямок термінотворення в електроенергетиці – це використання різноманітних фразеологізмів. В сучасній технічній термінології для визначення складних понять, чіткого опису процесів широко використовуються різноманітні фразеологічні одиниці. Їх знання, вміле вживання є невід’ємною складовою частиною високої мовної та науково-технічної культури людини.

Критерієм визначення фразеологізмів можна назвати стійку комбінацію слів, яка виводиться з суми значень складових її частин. Словосполучення не створюють одиниць з конкретним лексичним значенням, фразеологізми, навпаки, є самостійними одиницями мови з конкретним лексичним значенням. Такі терміни електроенергетики, як “змінний струм”, “розподільчий пристрій”, “електромагнітне зусилля”, є словосполученнями, а термін “коротке замикання”, “неробочий хід”, “опірна підстанція”, “хибке спрацювання захисту” – це фразеологізми, оскільки мають інакомовне значення. Наприклад, “пожежа трансформатора” – словосполучення, а “пожежа заліза трансформатора” – фразеологізм, оскільки пояснює явища не горіння, а руйнування магнітопроводу трансформатора. В останньому випадку (для визначення, чи є стійке словосполучення фразеологізмом) потрібні спеціальні фахові знання.

Деякі словосполучення можуть переходити або переосмислюватись у фразеологізми. Наприклад, “холодний контакт”, “гарячий контакт” – це словосполучення, що вказують на температуру контакта. А у висловлюваннях “гарячий контакт менше гріється”, а “холодний контакт більше” – фразеологізми. Гарячий – це контакт, зроблений зварюванням, холодний контакт – механічним способом.

На сьогодні ми спостерігаємо проникнення фразеологізмів із технічної термінології в побутову мову, формування нових фразеологічних одиниць в ній. Якщо людина не може швидко зміркувати, схопити якусь думку, то кажуть, що “в неї замкнуло в голові”, або “сталося коротке замикання”. Або про людину, яку щось захопило зненацька, – “мов струм пішов по жилах”, “мов вдарило струмом”.

На жаль, в сучасних технічних словниках різноманітні фразеологічні одиниці використовуються ще не в повній мірі. Про недостатнє використання фразеологізмів говорить те, що в [2] фразеологізмів із царини техніки наведено дуже мало. В інших виданнях [3] визначення понять фразеологізмів і словосполучень дещо розмиті. Нечітко означені терміни “заземлення” і “підстанція”. На нашу думку, термін “заземлення” необхідно доповнити фразеологізмами “робоче заземлення”, “захисне заземлення”, “заземляючі кола” і дати їм відповідне тлумачення.

Таким чином, при складанні сучасних російсько-українських й українсько-російських словників з електротехніки необхідно ширше використовувати різноманітні фразеологічні одиниці. Відокремлювати словосполучення від фразеологізмів і давати чітке роз’яснення останніх, щоб уникнути труднощів складних понять.

Повертаючись до російського терміна “бегущий”, що використовується в фразеологізмах “бегущая строка”, “бегущее поле”; перекладається на українську мову як “біжучий рядок”, “біжуче поле”, відзначимо, що тлумачний словник української мови [4] визначає слово “біжучий”, який біжить, тече, проточний, що швидко біжить, бистрий. Але фразеологізми “біжучий рядок”, “біжуче поле” не можуть бути прийнятими не тільки тому, що немилозвучні (“біжучий рядок” аж по душі дере), а ще й тому, що вони не зовсім точні. Доречно використовувати в цьому випадку фразеологізми “плинне поле”, “плинний рядок”, або “швидкоплинне поле”, “швидкоплинний рядок”. “Плинний“, як тлумачить згадуваний словник [4], здатний плинути, плисти, текучий, рухомий, який плавно рухається, переміщається.

Недоцільним є на сьогодні використовувати нововведення в електротехнічній термінології архаїчного та вузько регіонального забарвлення. Такі терміни та фразеологізми є незвичними, нестандартними, а іноді і незрозумілими для більшості носіїв української мови.

Таким чином, потрібно зазначити, що процес становлення української електротехнічної термінології ще продовжується, існують проблеми з цього питання, які слід вирішувати.

При укладанні термінологічних словників необхідно ширше використовувати різноманітні фразеологічні одиниці.

Література:

1. Чумак С.М. Проблеми українського слововживання. – Київ: Наукова думка, 1987. – 239 с.

2. Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. – Київ: Радянська школа, 1991. – 400 с.

3. Короткий російсько-український електротехнічний словник. – Львів: ЛвПі, 1990. – 126 с.

4. Новий тлумачний словник української мови. – Київ : “Аконіт”, 1999, 4 Томи.

5. Сивокобиленко В.Ф., Павловський В.А. Короткий російсько-український електротехнічний термінологічний словник. – Донецьк : Дон ДТУ, 2001. – 105 с.

вгору