Хмарина в небі голубім 
Пливе, як мрія,одиноко, 
І вітру раннього потоки 
Несуть її крилом своїм. 
 
Куди ти мчиш, куди летиш, 
Моїх поривів птице рання? 
Ще по ярах лежить світання, 
Як неба вистояна тиш. 
 
Шумлять тополі-сторожі, 
Але тобі нема межі, 
Де кличуть сонце урочисті 
Бори в зеленому намисті. 
 
Ми ще зустрінемось колись, 
А зараз мчи, моя крилата, 
На схід, над Каспієм горбатим, 
Як над минулим, зупинись. 
 
Тут жив співець. Огні заграв 
Йому ще снилися крізь муку, 
У серці він носив розлуку 
І на Украйну позирав. 
 
Серед оновлених полів 
Спинися, райдужна, далека. 
Тут шлях лежав і мліла спека. 
Тут він за всіх переболів. 
 
На дорогі його сліди 
Дощами спражними спади!