Її не купиш цвітом провесен, 
Ані горлянкою, ні чином. 
Поезія — це діло совісне, 
Не грайся нею безпричинно.
 
Така собі, не знає старості 
І на чолі не ставить дати, 
Із чорним попелом і паростю 
Стоїть одвічно біля хати.
 
І не легкими переливами — 
Важкою кров’ю серце крушить, 
Сяйне крилом своїм малиновим, 
А чи обніме, чи задушить.