АндрійШкола Волинь Я люблю тебе, ой, як я тебе люблю. Як знайомо і просто все. Ось по вулиці люди кудись ідуть, І до сонця трава росте. Я люблю тебе, ой, я тебе люблю. Це такий знайомий мотив. Хтось сказав, хтось подумав, а хтось - це ти, І немає вже темноти. Я люблю тебе, ой, я тебе люблю. І шукати не треба слів. Мабуть просто здалося, а може - сплю, На слова осідає сіль. Я люблю тебе, ой, я тебе люблю. День мов сірий питання знак, І відпливом відносить юність твою, А на березі я - маяк. Я люблю тебе,ой, я тебе люблю. Зависання тремтлива суть, У бездонному місті вирує люд, А тебе хвилі геть несуть. *** Коли я вперше по-справжньому побачив твої очі І в душі моїй задзвеніли струни, які ніби замовкли назавжди, Коли блискавка поглядів, з`єднаних у неможливій близкості Відкривала позасвітні простори, велич нескінченності інших вимірів, Коли рвонулась ізсередини болюча хвиля захвату І, здавалось, - не витримати піднесення серця, Коли одне полум`я почало нас палити і ми вперше відвернулись від світу, Коли думки зникли і свідомість стала чистою і глибокою, як море в тиші, Коли передчуття нових, несподіваних можливостей зновило кров, Коли захотілося вмерти, захлинутися у бездонному морі твоїх очей, Коли мій біль потягся до тебе тисячами благадьних рук І острів тисячі просвітлених радістю відповідей, Коли мить розтяглася у вічність І вмістила усі наші життя, усе наше минуле І створила майбутнє, Коли я уперше по-справжньому побачив твої очі І відбиття у них себе єдиного, не вигаданого іншими, - Я народився знову. Коханці Не можу без. Життя одне. Віддай себе. забудь про всесвіт. Вчорашній день минув уже, і нас неспокій стереже, Зламай кайдани, досить жертв, бо час- проклятий людожер - Умчить в минуле, все мине, і ранок - сіра безвість, Переплетись в перплетінь, вкради у сонця власну тінь І головою сторч у вир, у дотик, хижий, наче звір, У забуття, у крик сови. І не підвести голови. Тонути в золотім чутті і пережити сто життів. І корчить тіло струм лихий, і чорноти солодкі гони, І смерть, й народження, й життя, і неприйдешність майбуття, І пристрасті гарячий стяг. Я так до тебе руки тяг. І ось нарешті всі гріхи. Летим, де сонць мільйони. *** Повертатись назад, у питання, в ніщо, у життя, У хвилини, що темними, гострими хвилями плинуть, У майбутнє учора, до котрого руки ти тяг, Дотягнувся ж в сьогодні, яке непотрібне і тлінне. Повертатись у дім без ключів, без тепла, без людей, У обійми, які вже давно замінились на інші, Повертатись в роки без усмішки, що поруч іде, Повертатись і падати ниць, бо стає усе гірше. Повертатись туди і до чого, до кого, до як... Теплих слів вже давно нам нема.Та, напевне, й не треба. Повертатись в холодний свій дім, під утомлений стяг, Повертатись пора... Я хотів би вертатись до тебе.