ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ 
 
На сірий камінь — сірий дощ, 
І вже блищать дзеркала площ, 
І вже себе в дзеркалах тих 
Очима вікон золотих 
Побачили чепуруни — 
Будинки львівські; вже вони 
Почули, як бринить озон 
І грає ринва-саксофон. 
 
І кожен з них — неначе зух, 
Свій дах — неначе капелюх — 
Насунув до саміських брів, 
Щоб він у танці не злетів, 
А танець буде, от ще мить — 
І все у колі зашумить, 
 
Підуть будинки аркана, 
Спотіє, як плече, стіна, 
В пасі залізний трісне шов 
Під стук гранітних підошов. 
А там, із замкових узбіч, 
Іде у центр смаглявка-ніч, 
І грім за нею аж реве 
І парасолю неба рве. 
 
1965