МАНЕКЕНИМАНЕКЕНИ 
 
Манекени одягаються модно — 
В закордонні костюми й манішки. 
Декого в шовки замотано — 
Видно лиш голову й ніжки. 
 
Манекени не люблять праці, 
Їм би гріться під склом на осонні. 
Від неробства зрослися в них пальці, 
І думки в них — як мухи сонні. 
 
Манекени готові вдавиться 
Своїм самолюбством жорстоким, 
Коли хтось там на зорі дивиться, 
А на них і не скине оком. 
 
Манекени чужим хизуються, 
До свого ж в нелюбові — нестримні. 
Щоправда, вони гризуться 
За свої місця на вітрині. 
 
Манекени не мають серця — 
Їх ніщо не болить і не коле. 
Манекени ніколи не сердяться. 
І не плачуть вони ніколи. 
 
Манекени завжди сміються — 
Похорони ідуть чи сльоти. 
Як це, скажіть, революція 
Не сполола цієї сволоти?! 
 
Та як би не думав й черство, 
Є все ж бо надія у мене, 
Що в людське вічне братерство 
Не пройдуть манекени! 
 
1966