* * ** * * 
 
Над нашим світом і під нашим світом 
Є ще світи великі і малі. 
Туди ми долітаєм тільки світлом 
І музикою темної землі. 
 
Туди мене хтось ненастанно кличе, 
Вистелює блакитом щемну путь; 
Так ніби прагне в сяйво таємниче 
Душі, моєї подих обернуть. 
 
Десь там у зорях мерехтить віола, 
Льняна коса, як нива осяйна. 
І кров моя бринить, палюча й гола, - 
Немов небес віддалена струна, 
 
Можливо, все, що пам'ятати треба 
Моїй душі серед страждань і втіх, 
Це — тільки карта зоряного неба 
І поклик безміру — з очей твоїх!