* * ** * * 
 
Не раз мені здається, 
що я прожив тисячу років. 
Заглядаючи в криницю свого життя, 
я не бачу маленького дзеркальця води, 
так далеко воно від моїх очей. 
Та коли я, закривши очі, хочу згадати, 
що найглибше запало в душу мою,— 
бачу твій образ, моя дівчинко, 
моя любове тиха. 
Навіть моє дитинство погасне в пам'яті, 
навіть стежка, якою я бігав до школи, заросте, 
навіть сам я зникну за перелазом життя, 
але ти, моя дівчинко, 
моя тиха любове, житимеш у моїх словах 
вічно.