* * ** * * 
 
Ніч, осяяна цвітом яблуні, 
Затуманена, мов роса. 
Ми, розкрилені і роз'ятрені, 
Піднімалися в небеса. 
 
Понад зорями, понад водами 
Пролетіли ми три світи. 
А та яблуня за городами 
Все світилася з темноти. 
 
А на досвітку ми долинули 
До свойого ж таки села. 
А та яблуня в даль долинами, 
Як метелиця, відійшла. 
 
Де ж те сяєво, що сміялося, 
Де ціловані в снах слова? 
Все минулося, все розпалося, 
Наче гілочка снігова.