* * *
 
О рідне слово, хто без тебе я? 
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, 
Прах, купа жалюгідного рам'я. 
 
Моя ти — пісня, сила і відвага, 
Моє вселюдське й мамине ім'я. 
Тобою палахтить душа моя, 
Втишається тобою серця спрага. 
 
Тебе у спадок віддали мені 
Мої батьки і предки невідомі, 
Що гинули за тебе на вогні. 
 
Так не засни в запиленому томі, 
В неткнутій коленкоровій труні — 
Дзвени в моїм і правнуковім домі!