СЕРЦЕСЕРЦЕ 
 
Серце — як птаха на вітрі. 
Вітер хапає віти 
Прямо з-під ніг... На чому 
Ти маєш сісти й забути 
В крилах палаючу втому? 
Сядь на солом'яну стріху, — 
Не бійся, тебе не застрілять 
Хлопчики із катапульки... 
Сядь, моє серце, послухай, 
Хто там у хаті плаче. 
Не знаєш його? Погано. 
Ти права не маєш не знати 
Найменше на світі горе! 
Ти можеш того не знати, 
Що сміхом залізо поре. 
З низького й високого лету, 
З пальми, з берези, з калини 
Ти можеш не чути реготу, 
Та мусиш почути ридання, 
Та мусиш збагнути ридання 
Кожнісінької людини! 
Сядь, моє серце, послухай, 
Хто там у хаті плаче — 
Ринешся ти в завірюху, 
З болю заплачеш само ти, 
Потім співатимеш з люті, 
Вихор захочеш збороти, 
Серце моє ледаче; 
Наставлять на тебе кліті, 
Земля заросте багнетами, 
Як риба лускою. 
По світі 
Будеш літати, падати, 
Не розуміючи, де ти. 
Крила твої затерпнуть, 
Скотишся каменем з неба. 
А дурень шепне з гніздечка: 
«Так йому й треба!» 
Та пісня твоя полине 
З пальми, з берези, з калини! 
 
1966