* * ** * *
 
Сріблиться дощ в тоненькому тумані, 
Як ниточка в прозорім полотні. 
А сонце по його блискучій грані 
Тече і душу сповнює мені. 
 
Зустрінь мене. Я повен пожадання 
Блакитної, мов сон, далечини. 
Моїх очей неголосне страждання 
Ти поглядом ласкавим зупини. 
 
Моя печаль тебе не поневолить, 
А тільки радісний розбудить щем, 
Немов цього туману срібна волоть, 
Замаєна і сонцем, і дощем.