* * ** * * 
 
Так, ти одна, моя любове, 
Даєш мені снагу обнови, 
Народжуєш мене щодня 
Інакшим, іншим, ніби з дна 
Душі кремнистої моєї 
Виборсуєш нові камеї 
З моїм обличчям... Боже мій, 
Мене ти змінюй, та не смій 
Своє натхнення на забаву 
Перевести, смішну й лукаву, 
І, творячи немовби в сні, 
Чужі прикмети дать мені! 
Живу я правдою тією, 
Що птах не може стать змією, 
Що маску будь-яку лакей 
Бере, бо все йому о'кей! 
А я не раб, не хитрий служка, 
Чия натура, як подушка, 
Податлива й м'яка! Мені 
Пасують риси кам'яні. 
То звершуй переміни диво, 
Але поважно і правдиво, 
Щоб не осліп і не оглух 
В чужому образі мій дух.