* * ** * * 
 
Твого погляду вітер 
піднімає з землі моє серце 
наче кленовий листок 
і я вже лечу над світом 
і лоскітно мені від польоту 
та в мереживі ранку 
хмари як пір'я крилатого моря 
проламуються піді мною 
і я падаю 
падаю 
на мене летять полотна 
колючих стерень 
дзеркала ставів 
плетениці стежок 
отари осіннього лісу 
леза колій 
тарелі стадіонів 
брили будинків 
і кранів краби 
де ж білі дзвіниці грудей твоїх 
щоб я розбитися лагідно міг?