* * ** * * 
 
Ти навчаєш ходить легкома 
Попід хмари навислі 
І гасити бентежність ума 
Клоунадою мислі. 
 
Не приймаю веселих наук, 
Що гіркі, мов оливи... 
Он життя виривається з рук, 
Як лоша полохливе. 
 
Он обламаний кущик бузку 
Виростає, і квітне, 
І ховав в сльозу боязку 
Безконеччя блакитне. 
 
Он підноситься небо, як жаль, 
Понад сонця бриндушу, 
І любові щаслива печаль 
Переповнює душу.