* * ** * *
 
Заснути так бодай на волосок, 
Щоб зорі сивини мені не ткали, 
Щоб сни мої неквапно протікали 
Між пальцями твоїми, як пісок. 
 
Заснути так під золотим крилом 
Коси твоєї, щоб у сновидінні 
Хрестатих танків не з'явились тіні, 
Що йшли крізь наші села напролом. 
 
Заснути так, щоб не почути в сні 
Таємних землетрусів і розпуки, 
Яку несуть пісні та мужні руки, 
Обрубані катами на струні. 
 
Заснути так під подихом руки 
Твоєї полохливої й легкої, 
Щоб у моєму сні, немов левкої, 
Світили думи і материки. 
 
Заснути так, щоб колисання мрій 
Повільно оберталося в каміння, — 
Та втім, немов на поклики сумління, 
Збудитися на тихий голос твій!