Дослідів зливи. Каскади думок. 
Експериментів напружений крок. 
Ось Феофанія. Ген там Дубна. 
В криниці пізнання не бачу я дна! 
Та голос підношу за бомбардування 
Ядра таємниці! Хай тихе світання 
Розчепиться криком хитрющого кварка! 
Хоч сумнів, як ворон, нав'язливо карка: 
Навіщо? Для бомби?! Навіщо? Для муки?! 
Чого ж Оппенгеймер заламував руки?! 
Чи ж фізики атомних псів розпустили? 
Та в Хіросімі згоріли й могили! 
Як совість народів звелася з золи, 
Чи ж фізики атомних псів відтягли?! 
Намордник на бомбу! Скигління біди! 
Вже атомний лайнер хрускоче льоди! 
А в тиші стозвукій на всі голоси 
Виють і виють атомні пси... 
Крізь виверти мозку й фашистську грізьбу 
Над вченим хай сяє моральне табу: 
Жодного грама науки для зла. 
Добро хай осяює мудрість чола, 
Хай воля пізнання розгортуе дії, 
Хай совість весніє, хай світ молодіє, 
Хай вітер зеленим своїм язиком 
Підтверджує серця весняний закон: 
Жити. Творити. Світ берегти. 
Світити людині на цілі світи. 
Холонуть зірки. Але чуйно і зірко 
Лиш ти не холонь-бо, людинонько-зірко!