Де котиться між голубих лугів 
Хмарина ніжна з білими плечима, 
Я продаю сонця — оранжеві, тугі, 
З тривожними музичними очима. 
 
Ось сонце віри — чисте і просте, 
Ось сонце міри — з віжками на храпах, 
Ось сонце смутку, звідки проросте 
Жорстока мудрість в золотих накрапах. 
 
І переливно блискотять сонця 
Протуберанцями сторч головою. 
Беріть сонця — кладіть мені серця, 
Як мідяки з осугою-турбою. 
 
Я ваші душі клином обмину, 
Я не поставлю їх на п'яні карти, 
А що сонця за дорогу ціну, 
То сонце завжди серця варте.