Він мав печальні всевидющі очі — 
В орбітах диких голубі дива. 
В них світ буденний, темний і порочний 
На полотні празничним оживав. 
 
Він суть пізнав. Він розтинав основу, 
Відкинувши ледачу простоту, 
І барви дихали п'янким болиголовом, 
І бризки сонця стигли на льоту. 
 
Війнуло смутком зранених конвалій 
З очей ним не породжених Купав, 
І, ніби Демон, в надлюдській печалі 
Митцевий розум у борні упав. 
 
І, незмальована, шугала десь жар-птиця, 
І глузував «знавець» з його картин, 
Та мудрі очі перейшли границю, 
Якоі розум ще не смів сягти.