* * ** * *
Грiє сонечко!
Усмiхається небо яснеє, 
Дзвонить пiсеньку жайвороночок, 
Затонувши десь в безднi-глубiнi 
Кришталевого океану...
                          
                          Встань,
Встань, орачу! Вже прогули вiтри, 
Проскрипiв мороз, вже пройшла зима! 
Любо дихає воздух леготом;
Мов у дiвчини, що з сну будиться, 
В грудi радiсно б'єсь здоровая 
Молодая кров,
Так i грудь землi диха-двигаєсь 
Силов дивною, оживущою.
 
Встань, орачу, встань!
Сiй в щасливий час золоте зерно!
З трепетом любвi мати щирая
Обiйме його,
Кров'ю теплою накормить його,
Обережливо виростить його.
 
Гей, брати! В кого серце чистеє,
Руки сильнiї, думка чесная,-
Прокидайтеся!
Встаньте, слухайте всемогущого
Поклику весни!
Сiйте в головах думи вольнiї,
В серцях жадобу братолюбiя,
В грудях смiливiсть до великого
 
Бою за добро, щастя й волю всiх! 
Сiйте! На пухку, на живу рiллю 
Впадуть сiмена думки вашої!