ТОВАРИШАМ IЗ ТЮРМИТОВАРИШАМ IЗ ТЮРМИ
 
Обриваються звiльна всi пута, 
Що в'язали нас з давнiм життем;
З давнiх брудiв i думка розкута - 
Ожиємо, брати, ожиєм!
 
Ожиємо новим ми, повнiшим 
I любов'ю огрiтим життєм;
Через хвилi мутнi та бурливi 
До щасливих країв попливем.
 
Через хвилi нещасть i неволi, 
Мимо бур, пересудiв, обмов, 
Попливем до країни святої, 
Де братерство, i згода, й любов.
 
Ми ступаєм до бою нового 
Не за царство тиранiв, царiв, 
Не за церков, попiв, анi бога, 
Нi за панство неситих панiв.
 
Наша цiль - людське щастя i воля, 
Розум владний без вiри основ, 
I братерство велике, всесвiтнє, 
Вiльна праця i вiльна любов!
 
Треба твердо нам в бою стояти, 
Не лякаться, що впав перший ряд, 
Хоч по трупах наперед ступати, 
Нi на крок не вертатися взад.
 
Се ж остатня вiйна! Се до бою 
Чоловiцтво зi звiрством стає, 
Се поборює воля неволю, 
"Царство боже" на землю зiйде.
 
Не молiться вже бiльше до бога:
"Най явиться нам царство твоє!" 
Бо молитва - слаба там пiдмога, 
Де лиш розум i труд у пригодi стає.
 
Не вiд бога те царство нам спаде, 
Не святi його з неба знесуть, 
Але власний наш розум посяде, 
Сильна воля i спiльний наш труд.