Як до Тебе протоптати тропи?
В сивій млі спостерегти мету?
Чи ж пропалить синій жар Європи
Азії проказу золоту?
 
Ось мовчиш, незбагнена, незнана,
Мов прозорий жовтень, нежива,—
Що ж Тобі — прокляття чи осанна?
Мертві звуки, неживі слова.
 
Рівний простір в язвах позолоти
Залягає площиною піль,
Тільки часом — Твій єдиний готик —
Повстають жертовники топіль,
 
Перетявши безнадійний позем,
Вносячи мірило у безкрай,
Що завжди беззахисний на грози
Сумно мріє про майбутній рай.
 
13.Х.1931