УСЕРЕДИНІ СВОБОДИ 
Серед моїх нью-йоркських пріоритетів безумовно мусила знайтися й вона, ця позеленіла від часу бронзова дама, подарунок Французької республіки, ця, за висловом деяких ново-українських заробітчан, „баба з морозивом". І от видався день, ніби навмисне для неї — було особливо сонячно під особливо синім небом. До речі, про небо. Воно над Нью-Йорком, як зауважував мій супутник, завжди несамовито просторе і якесь таке панорамне — вочевидь, дається взнаки близькість океану. Я припускаю також інші причини, можливо, надзвичайну місію Нью-Йорка — кажуть, ніби Провидіння з певною есхатологічною метою збирає на цьому клаптикові американської суші всіх найбільших грішників світу. Нью-Йоркське небо в такому разі. мало б нагадувати їм, наприклад, про неминуче. 
Отже. того небесного дня ми сіли на спеціальний пором і рушили в бік острова Ліберті. За кормою лишався увесь хмарочосовий комплекс Волл-стріту, тисячі разів бачений з екранів і поштових карток, уся ця „Америка як вона є", фінансово-силовий центр Всесвіту, місце, де провертаються найкарколомніщі операції з людським майбутнім, звідки долар керує реформами, кризами, африканськими пожежами, закарпатськими повенями та іншими стихійними лихами і не менш стихійними процвітаннями. Хотілося цитувати Максима Ґорького, але згадку про „жовтого диявола" я відклав на вечір, коли увесь цей комплекс спалахне своїм нестерпно знадливим світінням. Крім того, лізли до голови всілякі заголовки з українських радянських памфлетистів, такі собі перлини перчанської дотепності: „Вавилон на Гудзоні", „Гусак на Бродвеї" тощо. 
Попереду височіла Свобода, до якої ми невблаганно наближалися в оточенні таких же недільних мандрівників з доброго десятка країн світу. Не вистачало голосу Лайзи Мінеллі з її вічнозеленим „Нью-Йорк, Нью-Йорк" — під звуки саме цієї пісні можна було б навіки зачаруватися І пропасти тут з головою. 
Подумалося, що нині, коли майже всі новітні втікачі подорожують сюди літаками, ця статуя недаремно потьмяніла. Адже її було вигадано для тих, хто прибував кораблем. Ми з товаришем уявляли собі це кількатижневе хитання палуб, переповнені салони четвертого класу, нудоту і блювотиння, дитячі хвороби, пропасницю, викидання мерців за борт. Велике Американське Майбутнє, велику невідомість. І от — нарешті, вона. Свобода! — кожен корабель, начинений ірландцями, італійцями, греками, хорватами й українцями, а також, звичайно, євреями, найчастіше угорськими або польськими, обов'язково повз неї заходив до нью-йоркського порту. І так збувалося одне з масонських пророцтв Пушкіна — про Свободу, яка „нас встретит радостно у входа", 
Утім, спершу ще мусив бути кількатижневий карантин на котромусь із островів, пізніше адміністрація обмежувалася лише обов'язковою санітарною обробкою у спеціально відведених бараках (заглядання до рота і в задницю, змазування статевих органів і підпахвин якоюсь смердючою пастою і т. ін.). Усе це треба було пережити... 
„Одного разу я замислився, ким була та перша європейська жінка, котра народила першу дитину тут, на цій землі, — казав мій товариш. — ( я вирішив, що це була руда й кістлява, дрібна і суха, але шалено життєстійка і вперта ірландка. Я впевнений — так і було". 
Статуя натомість є втіленням інакшої жіночості. Деякі сноби винаймають спеціальні гелікоптери, аби політати навколо неї, повисіти на рівні її незворушного супер-обличчя і з відстані кількох метрів подивитися в ЇЇ очі завбільшки з літаючу тарілку. 
А нам залишалося стати в довжелезну чергу („що дають? Свободу!") і по кількох годинах таки добутися туди, всередину цього тіла, його постаменту. Дорогою нас, як, зрештою, і всіх, обшукали на предмет вибухівки, я про це мляво жартував у стилі Генриха Боровика. Потім ще було сходження — рівно сто дев'яносто дві сходинки вгору, як повідомляв інформатор, оскільки ліфт чомусь не працював. До самого підніжжя монументу, вгору і тільки вгору, разом із тисячами такої ж недільної публіки, великих і малих дітей цього світу, всі йшли строго один за одним дуже вузькими сходами — можливо, хоч тут і зараз удасться зрозуміти, що криється за цим солодким і надто часто вживаним словом.