Дезертир 
 
Ой сів же він при столику, 
При світлі думав, 
Писаннячко дрібнесеньке, 
А він го читав. 
 
Писаннячко дрібнесеньке, 
Листочок — як сніг; 
Склонив же він головоньку 
К столові на ріг. 
 
«Ой ненечка старенькая 
Ми пише в одно, 
Що там зима тяженькая, 
А їй студено; 
 
Нема, нема єї кому 
Врубати дрівець, 
Бо їй синок один в дому,— 
Цісарський стрілець» 
 
І схопився, як поломінь, 
Полетів, як птах, 
А вітер з ним не йде вдогіїїь, 
Бо годі му так; 
 
Бо він летить до матоньки 
Старої домів, 
Дрівець єї врубатоньки, 
Би хатку нагрів. 
 
[1861]