Місто булькало місто плямкало 
і котилося із-під ніг 
Я поклав руку на її тіла клямку 
натиснув обережно та відчинити не міг 
На божевільнім бальконі 
вона тремтіла не відмикалась 
я підбирав ключі всіх можливих гатунків 
а вона з уст моїх текла-стікала 
крапельками цілунків 
Плакала і зітхала 
тіла її сопілка 
рук моїх не пускала 
ніг роздвоєна гілка 
А на тій гілці квіти біліли 
листя що пахло сонцем-грозою 
Пташка на гіллі 
крилами билась 
накрита моєю рукою 
Грай сопілонько та не сумної 
грай в сорочку розпачу вбрана 
хай молоко твоїх звуків гоїть 
стебла моєї рани 
Балькон зненацька в ту мить розгойдало 
та я нічого зробити не міг — 
ми разом з бальконом додолу впали 
і вгрузли в холодний міщанський сміх 
Дядьки мордаті тітки пузаті 
нас оточили довкіл 
а ми в центрі Львова лежали як в хаті 
і не встилались оголених тіл