Були собі дід та баба, та не
            було у них дітей. От вони собі
            сумують; а далі дід і каже бабі:
            - Ходімо, бабо, в ліс по грибки!

            От пішли, бере баба грибки,
            коли дивиться -- у кущику
            гніздечко, а в гніздечку качечка
            сидить.
            От вона дідові:
             - Дивись, діду, яка гарна
            качечка!
            А дід каже:
            - Візьмімо її додому, 
            нехай вона у нас живе.

            Стали її брати, коли дивляться,
            аж у неї ніжка переломлена. Вони 
            взяли її тихенько, принесли додому,
            зробили їй гніздечко, обложили 
            його пір'ячком і посадили 
            туди качечку, а самі знову 
            пішли по грибки.

            Вертаються, аж дивляться,
            що в них прибрано, хліба
            напечено, борщик зварений. От
            вони до сусідів:
            - Хто це? Хто це?
            Ніхто нічого не знає.

             Другого дня знову пішли
            дід і баба по грибки. Приодять
            додому - аж у них і 
            варенички зварені, і пощиночок
            стоїть на віконці. Вони знову
            до сусідів:
            - Чи не бащили кого?
            Кажуть:
            - Бащили якусь дівчину,
            від криниці воду несла. 
            Така, -- кажуть, -- гарна, тільки
            трішки кривенька!

            От дід і баба думали-думали:
            "Хто б це був?" - ніяк не 
            вадають. А далі баба дідові 
            й каже:
            - Знаєш що, діду? Зробимо
            так: скажемо, що йдемо по 
            грибки, а самі заховаємось та 
            й будемо виглядти, хто до 
            нас понесе воду.
            Так і зробили.

            Стоять вони за коморою,
            коли дивляться, аж із хати
            виходить дівчина з коромислом:
            така гарна! Тільки щo
            кривенька трошки. Пішла вона
            до криниці, а дід і баба тоді 
            в хату; дивляться - аж у 
            гніздечку нема качечки, тільки
            повно пір'ячка. Вони тоді 
            взяли гніздечко та й укинули 
            у піч, воно там і згоріло.

            Коли йде дівчина з водою.
            Увійшла в хату, побачила діда 
            й бабу та зараз до гніздечка --
            аж гніздечка нема. Вона тоді
            як заплаче! Дід і баба до неї,
            кажуть:
            - Не плач, галочко! Ти будеш 
            у нас за дочку; ми будемо
            тебе любити і жалувати, як
            рідну дитину!

            А дівчина й каже:
            - Я довіку жила б у вас,
            якби ви не спалили мого 
            гніздечка та не підглядали
            за мною; а тепер, - каже, -
            не хочу! Зробіть мені, діду,
            кужілочку й веретенце, я піду
            від вас.

             Дід і баба плачуть, просять
            її зостатися; вона не схотіла.
            От дід тоді зробив їй кужілочку 
            й веретенце; вона взяла, 
            сіла надворі й пряде.

            Коли ж летить каченят 
            табуночок, побачили її й співають:
            -- Онде наша діва,
            Онде наша Іва,
            На метеному дворці,
            На тесаному стовпці.
            Кужілочка шумить,
            Веретенце дзвенить.
            Скиньмо по пірїяхку,
            Нехай летитиь з нами!

            А дівчина їм і відказує:
            Не полечу з вами:
            Як була я в лужку,
            Виломила ніжку,
            А ви полинули,
            Мене покинулу!..

            От вони їй скинули по
            пір'ячку, а самі полетіли далі.

            Коли летить другий табуночок,
            і ці теж:

            - Онде наша діва,
            Онде наша Іва,
            На метеному дворці,
            На тесаному стовпці.
            Кужілочка шумить.
            Скиньмо по пір'чку,
            Нехай летить з нами!

            А дівчина їм і відказує:

            Не полечу з вами:
            Як була я в лужку,
            Виломила ніжку,
            А ви полинули,
            Мене покинули!..

            Коли летить третій табуночок,
            побачили дівчину і зараз:

            - Онде наша діва,
            Онде наша Іва,
            На метеному дворці,
            На тесаному стовпці.
            Кужілочка шумить,
            Веретенце дзвенить.
            Скиньмо по пір'чку,
            Нехай летить з нами!


             Скинули їй по пір'ячку, 
            дівчина увернулася в пір'ячко,
            зробилася качечкою і полетіла
            з табуночком.

            А дід і баб знову зосталися 
            самі собі.