Стоїть гора високая,
          Попід горою гай, 
Зелений гай, густесенький,
          Неначе справді рай.
          Під гаєм в'ється річенька...
          Як скло, вона блищить;
          Долиною зеленою
          Кудись вона біжить.
          Край берега, у затишку,
          Прив'язані човни;
          А три верби схилилися,
          Мов журяться вони,
          Що пройде любе літечко,
          Повіють холода, 
Осиплеться їх листячко
          І понесе вода.
          Журюся й я над річкою...
          Біжить вона, шумить, 
А в мене бідне серденько
          І мліє, і болить.
          Ой річечко, голубонької 
Як хвилечки твої