Скажіть мені» добрі люди,
            В кого я вдалася,— 
Ще на світі не нажилась,
            А в журбу здалася?
            Чи вийду я у садочок —
            Важенько вздихаю... 
Чи співала б, чи летіла б —
            І сама не знаю.
            Чи вийду я до річеньки —-
            Огґять зажурюся... 
Все дивлюся в степ широкий
            Та й не надивлюся.
            За хвилею хвиля друга
            Шумить і женеться, 
А у мене душа тужить
            І серденько б'ється.
            А як зійде місяць ясний
            Гулять з зіроньками, — 
Все плачу я, сердешная,
            Дрібними сльозами.
            Ясний місяць з зіроньками
            Тихо розмовляє, 
А у мене, молодої,
            Розмови немає...
            Скажіть мені, добрі люди,
            Що мені робити? 
Ой як мені на сім світі
            Без кохання жити?
            Чого б, бачся, журитися —
            Життя золотеє:
            І батько е, і матінка,
            А все щось не теє...
            Коли б мені дали крила.
            То я б полетіла, 
Голубкою на рученьки
            Миленькому б сіла.
            Сказала б я: кохаймося,
            Мій милий козаче, 
Милуймося, цілуймося, —
            Бач, дівчина плаче!
            Скажіть мені, добрі люди,
            В кого я вдалася? 
Ще на світі не нажилась,
            А в журбу здалася.
            Тоді б же я, добрі люди,
            Вас би не питала:
            Жила б собі співаючи
            Та й горя б не знала!
[1855]