Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, 
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. 
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
   О, не згасни ти, світло безсонних очей!
 
   Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари 
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, 
вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,
   не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.
 
   Я вже давно інших мрій відреклася для тебе. 
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя. 
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
   і тепер вже немає мені вороття.
 
   Тільки - життя за життя! Мріє, станься живою! 
Слово, коли ти живе, статися тілом пора. 
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
   той не вмре, не здобувши нового добра.
 
   Мріє, колись ти літала орлом надо мною, -  
дай мені крила свої, хочу їх мати сама, 
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
   а як прийдеться згинуть за теє - дарма!
 
З/VІІІ 1905